Моє життя в англійському середовищі

Працюючи на одній з головних залізничних станцій Лондону, я автоматично попав у поважне коло англійської спільноти. Під час праці мені доводилося багато разів бути перекладачем, бо серед працівників станції було багато поляків, українців, кілька чехів. Як у житті буває, час від часу виникали різні проблеми, а ніхто з чужинців на той час не знав англійської так, як я. От і став перекладачем. Це дало мені можливість познайомитися з визначними особами англійського світу. Нелегко було здобути в них довіру, і тому треба було більше з ними спілкуватися.

Загальною ознакою англійського світу є велика мережа різних організацій, де англійці проводять свій вільний час. На нашій залізниці була широко розгорнута на добровільній осонові Перша поміч. Цій організації надавалося важливого значення, і майже всі працівники вважали престижним бути членом цієї організації. Члени, які були добре вишколені та віддані цій організації, відігравали велику ролю в часі непередбачених випадків. Вони брали на себе повну відповідальність за першу допомогу та негайного наведення порядку. Навчали їх лікарі, пожежники і спеціяльні відділи з газових чи інших подразнюючих речовин.

Я став членом Першої помочі, й мене вислали на спеціяльний курс інструкторів, який я успішно закінчив. Опісля мені доручили відповідальність за ведення цієї праці й на моїй станції. Це була важлива функція. Я часто бував на різних нарадах, а головно, коли мали відбуватися якісь важливі події і треба було мати до діла з великою масою людей на станції. Першим великим напливом людей був похорон короля Джорджа VI. Його тіло з нашої станції Паддінґтон відправляли до Віндзору. Станція була спеціяльно підготовлена до такої події. Це було прощальне місце з королем у Лондоні, бо дальша програма похорону була вже приватна. На похороні монарха були всі державні особи, представники амбасад і вся англійська еліта. Пропускали на цю церемонію тільки за спеціяльними запрошеннями. Мені також випала честь бути запрошеним.

Квиток-посвідка на призначене місце під час похорону короля Джорджа VI.

1952 рік.

За час моєї праці принагідних зустрічей було дуже багато. Я знайомився з визначними особами, при тому діставав деяку інформацію про ситуацію в Україні. Будучи членом Консервативної партії, допомагав виясняти деякі обставини та знаходив приятелів - прихильників нашої справи. Кілька разів мені пропонували кандидувати на пост радника місцевої влади. Цього я прийняти не міг, бо це вимагало великої посвяти і праці, а я мав доволі обов'язків у своїй громадській праці.

...Рік за роком пробігали швидко. Прийшов час, коли треба було піти на заслужений відпочинок. Донині пам'ятаю ту увагу і пошану, яку мені виявили при відході на пенсію. Зробили мені й приємну несподіванку - нагородили почесним орденом св. Йоана. Хочу сказати, що такими почестями дуже рідко наділяють, а головно чужинців. Мене зацікавило, хто ще з українців має або мав таку нагороду. Виявилося, що мали князь М. Карашевич -Токаржевський і двоє українців з Канади.

- лист до Президента України